ОСОБЛИВИЙ СУПЕРКУБОК
ВПЕРШЕ В ІСТОРІЇ ПАРУ МАТЧУ-ВІДКРИТТЯ СЕЗОНУ СКЛАЛИ НЕ «ДИНАМО» З «ШАХТАРЕМ»
Артур ВАЛЕРКО
Короткий літній антракт не дав як слід перевести дух українським командам після одного з найуспішніших сезонів в історії українського футболу. Не пройшло й місяця, як знову на старт стають найкращі клуби нашої держави. Почнеться сезон 2009/2010 без чинного володаря Кубка УЄФА – донецький «Шахтар», програвши і кубок, і чемпіонат, вперше в історії матчу за Суперкубок залишиться на стартовій зустрічі сезону в ролі глядача. Як наші футболісти провели зовсім коротке міжсезоння? Про це мова далі.
ДИНАМІВСЬКІ ЖЕРТВИ ЛАЗАРЕТУ
Київське «Динамо» упродовж антракту встигло підписати угоди із оборонцями французького «Осера» Марком Фашаном та бразильського «Атлетико Мінейро» Леандро Алмейдою. Фашан має створити конкуренцію на флангах оборони, необхідність підсилення яких стала очевидною після вимушених ігор лівші Несмачного на правому (!) фланзі. 22-річний центрбек Леандро, капітан та штатний пенальтист своєї команди, купувався під основу. На жаль, дебют Алмейди відкладається аж до серпня – у контрольному матчі проти «Локомотива» хлопець пошкодив бокову зв’язку коліна і вирушив лікуватися у Бельгію. Таким чином, він став третім травмованим центрбеком у клубі – все ще в лазареті Михалик та Діакате. Ще однією сенсацією може стати повернення до рідної команди Андрія Шевченка. Ігор Суркіс офіційно озвучив інтерес до 32-річного капітана збірної, який навряд чи зможе поборотися за місце у складі «Челсі». Попри те, що лондонський клуб очолив добре знайомий Андрієві Анчелотті, преса сватає нашого ветерана то в «Рому», то в «Монако», то взагалі у Катар або Емірати. Залишили «Динамо» Чернат, Окодува та Шацьких (тепер гратиме у казахському «Локомотиві»), а найгучнішим трансфером став несподіваний продаж найкращого бомбардира останніх років Бангури до французького «Ренну». За форварда, якого критикували за не надто продуктивні виступи на євроарені, французький «Ренн» не пошкодував 11 мільйонів євро. Попри прикрість такого продажу, варто відзначити, що це один із перших успішних трансферів нашого чемпіонату: Ісмаеля свого часу купували за приблизно 6 мільйонів.
У контрольних зустрічах на зборах в Австрії кияни розгромили місцевих аматорів – «Аксамс-Гьоценс» (9:0, голи: Кравченко-2, Корреа-2, Нінкович, Гільєрме-2, Алієв-2) та поступилися команді свого колишнього тренера, Юрія Сьоміна – 2:3. На голи Мілевського та Гіоане відповіли Фініньо та Сичов (двічі). Алієв не реалізував пенальті. До кінця зборів у киян лишався ще спаринг проти німецького «Айнтрахта».
НА ХВИЛІ СЛАВИ
Донецький «Шахтар» свої навчально-тренувальні збори проводить у Австрії та Швейцарії. Гірники здолали німецький «Ваккер» (1:0) та словацьке «Кошице» (4:1). У Швейцарії донеччани здолали місцевий «Арау» (3:1), але поступилися «Янг Бойс» (1:2). Також в планах кілька товариських зустрічей з місцевими командами та французьким «Ле Маном». Намічено також провести спаринги із «Олімпіком» (Франція) та «Бенфікою» (Португалія). Трансферна кампанія «Шахтаря» цього літа несподівано скромна. Окрім кількох гравців, які повернулися з оренди, варто згадати придбання Василя Кобіна із «Карпат», який може зіграти на правому фланзі оборони та півзахисту, та повернення Джуліуса Агахови, колись – рекордного придбання гірників. Останнім часом нігерієць без успіхів виступав у англійському «Уїгані» та турецькому «Кайсеріспорі», тепер 27-річний форвард сподівається поборотися за місце в основі донецького клубу. У спарингу зі швейцарцями він уже встиг відзначитися голом. Цього літа чимало чуток циркулює навколо зірок нового володаря Кубка УЄФА. Дмитром Чигринським цікавиться сама «Барселона», у послугах Даріо Срни зацікавлені «Баварія», «Барселона», «Ліверпуль» (із цим, певно, і пов’язана покупка Кобіна). Поки що донеччани не поспішають розставатися із лідерами, обмежившись роздаванням по орендах гравців, які не проходять в основу. Однак якщо дійсно гранди європейського футболу всерйоз захочуть придбати наших гравців, навіть залізні нерви Ахметова можуть не витримати. Якщо чесно, перехід нинішніх лідерів гірників (за хороші гроші, звісно) може стати навіть корисним для донеччан – замінити нинішніх лідерів є ким. Принаймні, нині говорять, що «Шахтар» відпустить Чигринського не менш, як за 20 мільйонів євро, що є великою сумою для гравця оборони.
В ОЧІКУВАННІ СТАРТУ
Інші клуби прем’єр-ліги також уникли «урагану» на трансферному ринку. Володар Кубка України, «Ворскла», поки що не зробила жодного придбання, відпустивши орендованого в «Шахтаря» Ярошенка. Традиційно говорять про інтерес до лідерів команди Павлова з боку європейських клубів, однак і албанці, й інші гравці поки що на місці.
Харківський «Металіст» підписав угоду із Олегом Шелаєвим, який перейшов на правах вільного агента. Також команда Маркевича обміняла двох аргентинців – на батьківщину поїхав опорник Асеведо, натомість в Харків з «Індепендьєнте» прибув правий хав Ернан Фредес. На перегляді – молодий форвард Лисенко, якого «Динамо» минулого сезону здавало в оренду «Арсеналу», та грузин Панцхава.
Головним досягненням донецького «Металурга» слід назвати пролонгацію контракту з болгарським тренером Миколою Костовим, який успішно працював з клубом минулого сезону. Також «Метадон» підписав запорізького плеймейкера Годіна та орендував у «Шахтаря» воротаря Шуста й центрбека Коротецького. Втратою можна назвати португальського хавбека Рикардо, який запам’ятався минулого сезону виконанням стандартів. Він перейшов на Кіпр.
«Дніпро», яке все ще переживає перебудову, посилилося хавбеками із клубів, які залишили еліту, – Чеберячком з ФК «Харків» та Федорчуком з ФК «Львів» (це автор ефектного голу в пам’ятному матчі проти гірників). Команду залишили кілька ветеранів, а із «Арсеналом» дніпряни зробили своєрідний обмін – в столицю вирушив колись грізний форвард Воробей, якому Безсонов не дуже довіряв останнім часом, а вниз по Дніпру переїхав камерунський опорник Ессола, якого називали одним із найкращих гравців свого амплуа.
«Карпати» втратили Кобіна та основного воротаря Романенка. Заміна прибула – до місцевих молодих кіперів приєднався досвідчений Тлумак, який не заграв у «Металісті» та «Зорі» й повернувся у рідний клуб. В інших клубах прем’єр-ліги відбулися численні дрібніші переходи.
Головним зривом міжсезоння став імовірний супер-перехід Жажі Коельо із «Металіста» в «Шахтар», про який говорили ще з минулої осені, коли бразильський форвард, власне, й засвітився у іграх внутрішньої першості та Кубка УЄФА. Хтозна, з яких причин, але трансферу так і не відбулося. Так само на рівні чуток має лишитися й зазіхання московського «Локомотива» на Алієва та Мілевського, можливості яких добре відомі наставнику залізничників Юрію Сьоміну. Тим часом, влаштовують свою кар’єру наші легіонери. 36-річний півзахисник Андрій Гусин підписав півторарічну угоду із підмосковними «Химками». Туди ж преса відправляла 35-річного форварда/правого хава Сергія Реброва, який залишив чемпіонів Росії, «Рубін». Однак Сергій нібито зважився повернутися до Києва, в «Арсенал». Андрій Воронін після успішної річної оренди в берлінській «Герті» міг опинитися в іспанській «Валенсії», однак вирішив повернутися в Ліверпуль і знову поборотися за місце в основі одного з найкращих клубів Англії. А в Німеччині тим часом відбулася подія, якої ми так довго чекали. Наш центральний напівоборонець Анатолій Тимощук прибув у розташування свого нового клубу – мюнхенської «Баварії». Разом із іншими новачками німецького суперклубу Толя познайомився із новим тренером команди, голландцем ван Галем, та приміряв футболку з улюбленими четвірками. Як і в Пітері, Тимощук гратиме під №44.
«ПЛІТКИ, СКАНДАЛИ, РОЗСЛІДУВАННЯ»
На жаль, вкотре доводиться говорити про скандали навколо футболу. Не вщухають розмови про незадовільну підготовку України до Євро-2012. На нещодавньому конгресі у Вільнюсі президент ФФУ Григорій Суркіс знову мусів заспокоювати європейських партнерів.
Але найсенсаційніші події розгорнулися навколо прем’єр-ліги. Створена рік тому структура замінила Професійну футбольну лігу в проведенні елітних змагань, однак минулий сезон підніс нам знову низку скандалів навколо роботи суддів, підготовки стадіонів, стосунків клубів. Керівництво шести клубів висловилося проти продовження повноважень виконувача обов’язки президента УПЛ Віталія Данилова, однак його все-таки переобрали на посаді. Далі «Дніпро», погрожуючи виходом із прем’єр-ліги, подав позов на незаконність створення нової футбольної структури, і ось днями окружний адміністративний суд міста Києва прийняв рішення про ліквідацію української футбольної Прем’єр-ліги. Суд задовільнив позов генерального директора ФК «Дніпро» Андрія Стеценка до Держреєстратора Печерська через невідповідність організаційно-правової форми УПЛ українському законодавству. У 11-денний термін це рішення може бути оскаржене, тож «далі буде». Але як тепер проводити Суперкубок та перші тури чемпіонату, невідомо.
СУПЕРКУБОК УКРАЇНИ
Стартовий матч сезону цьогоріч відбудеться в Сумах. Стадіон «Ювілейний», одна з найкращих провінційних арен, несподівано став каменем спотикання для чергового закулісного протистояння наших грандів. Динамівці поставили під сумнів якість газону до проведення зустрічі, стояло навіть питання про перенесення зустрічі в інше місто. Комісія Федерації футболу виявила кілька десятків недоліків, однак у підсумку на початку липня перший віце-президент, виконавчий директор ФФУ Олександр Бандурко заявив, що «після повторної перевірки стадіону комісія дійшла до цілковитої згоди вважати можливим проведення футбольного матчу за Інтер Суперкубок України на даній спортивній споруді».
Тож, 11 липня «Інтер Суперкубок України» розіграють чинний чемпіон «Динамо» та цьогорічний володар кубку – «Ворскла». Ця зустріч розпочнеться о 20:45. Київське «Динамо» – триразовий володар Суперкубка. Це – рекордний показник. Ще двічі трофей вигравав донецький «Шахтар». Полтавська «Ворскла», яка цього року вперше в історії виграла Кубок України, стала лише четвертим, після «Динамо», «Шахтаря» та «Чорноморця», клубом, який вигравав трофеї незалежної України. Попередні матчі за Суперкубок, нагадаємо, відбувалися в Одесі та Полтаві.
* 2004 «Динамо» — «Шахтар» 1:1 (6:5 по пен.)
* 2005 «Шахтар» — «Динамо» 1:1 (3:4 по пен.)
* 2006 «Динамо» — «Шахтар» 2:0
* 2007 «Динамо» — «Шахтар» 2:2 (4:2 по пен.)
* 2008 «Шахтар» — «Динамо» 1:1 (5:3 по пен.)

Календар матчів Української прем’єр-ліги. Перше коло сезону 2009/2010.
1-й тур. 18 липня
"Динамо" – "Чорноморець"
"Таврія" – "Металург" (З)
"Шахтар" – "Кривбас"
"Іллічівець" – "Закарпаття"
"Ворскла" – "Карпати"
"Металург" (Д) – "Дніпро"
"Оболонь" – "Металіст"
"Зоря" - "Арсенал"
2-й тур. 25 липня
"Динамо" – "Таврія"
"Оболонь" – "Зоря"
"Дніпро" – "Металіст"
"Карпати" – "Металург" (Д)
"Закарпаття" – "Ворскла"
"Іллічівець" – "Шахтар"
"Металург" (З) – "Кривбас"
"Чорноморець" – "Арсенал"
3-й тур. 1 серпня
"Таврія" – "Чорноморець"
"Кривбас" – "Динамо"
"Іллічівець" – "Металург" (З)
"Ворскла" – "Шахтар"
"Металург" (Д) – "Закарпаття"
"Металіст" – "Карпати"
"Зоря" – "Дніпро"
"Арсенал" - "Оболонь"
4-й тур. 8 серпня
"Динамо" – "Іллічівець"
"Таврія" – "Кривбас"
"Дніпро" – "Арсенал"
"Карпати" – "Зоря"
"Закарпаття" – "Металіст"
"Шахтар" – "Металург" (Д)
"Металург" (З) – "Ворскла"
"Чорноморець" – "Оболонь"
5-й тур. 22 серпня
"Кривбас" – "Чорноморець"
"Іллічівець" – "Таврія"
"Ворскла" – "Динамо"
"Металург" (Д) – "Металург" (З)
"Металіст" – "Шахтар"
"Зоря" – "Закарпаття"
"Арсенал" – "Карпати"
"Оболонь" - "Дніпро"
6-й тур. 29 серпня
"Динамо" - "Металург" (Д)
"Таврія" - "Ворскла"
"Кривбас" - "Іллічівець"
"Карпати" - "Оболонь"
"Закарпаття" - "Арсенал"
"Шахтар" - "Зоря"
"Металург" (З) - "Металіст"
"Чорноморець" - "Дніпро"
7-й тур. 19 вересня
"Іллічівець" - "Чорноморець"
"Ворскла" - "Кривбас"
"Металург" (Д) - "Таврія"
"Металіст" - "Динамо"
Зоря" - "Металург" (З)
"Арсенал" - "Шахтар"
"Оболонь" - "Закарпаття"
"Дніпро" - "Карпати"
8-й тур. 26 вересня
"Динамо" - "Зоря"
"Таврія" - "Металіст"
"Кривбас" - "Металург" (Д)
"Іллічівець" - "Ворскла"
"Закарпаття" - "Дніпро"
"Шахтар" - "Оболонь"
"Металург" (З) - "Арсенал"
"Чорноморець" - "Карпати"
9-й тур. 3 жовтня
"Ворскла" - "Чорноморець"
"Металург" (Д) - "Іллічівець"
"Металіст" - "Кривбас"
"Зоря" - "Таврія"
"Арсенал" - "Динамо"
"Оболонь" - "Металург" (З)
"Дніпро" - "Шахтар"
"Карпати" - "Закарпаття"
10-й тур. 17 жовтня
"Динамо" - "Оболонь"
"Таврія" - "Арсенал"
"Кривбас" - "Зоря"
"Іллічівець" - "Металіст"
"Ворскла" - "Металург" (Д)
"Шахтар" - "Карпати"
"Металург" (З) - "Дніпро"
"Чорноморець" - "Закарпаття"
11-й тур. 24 жовтня
"Металург" (Д) – "Чорноморець"
"Металіст" – "Ворскла"
"Зоря" – "Іллічівець"
"Арсенал" – "Кривбас"
"Оболонь" – "Таврія"
"Дніпро" – "Динамо"
"Карпати" – "Металург" (З)
"Закарпаття" – "Шахтар"
12-й тур. 31 жовтня
"Динамо" – "Карпати"
"Таврія" – "Дніпро"
"Кривбас" – "Оболонь"
"Іллічівець" – "Арсенал"
"Ворскла" – "Зоря"
"Металург" (Д) – "Металіст"
"Металург" (З) – "Закарпаття"
"Чорноморець" – "Шахтар"
13-й тур. 7 листопада
"Металіст" – "Чорноморець"
"Зоря" – "Металург" (Д)
"Арсенал" – "Ворскла"
"Оболонь" – "Іллічівець"
"Дніпро" – "Кривбас"
"Карпати" – "Таврія"
"Закарпаття" – "Динамо"
"Шахтар" – "Металург" (З)
14-й тур. 21 листопада
"Динамо" – "Шахтар"
"Таврія" – "Закарпаття"
"Кривбас" – "Карпати"
"Іллічівець" – "Дніпро"
"Ворскла" – "Оболонь"
"Металург" (Д) – "Арсенал"
"Металіст" – "Зоря"
"Чорноморець" – "Металург" (З)
15-й тур. 28 листопада
"Зоря" – "Чорноморець"
"Арсенал" – "Металіст"
"Оболонь" – "Металург" (Д)
"Дніпро" – "Ворскла"
"Карпати" – "Іллічівець"
"Закарпаття" – "Кривбас"
"Шахтар" – "Таврія"
"Металург" (З) – "Динамо"

Кубок Конфедерацій

ПІД ЗНАКОМ СЕНСАЦІЙ
ЦЬОГОРІЧНИЙ КУБОК КОНФЕДЕРАЦІЙ ТРИМАВ ВБОЛІВАЛЬНИКІВ У НАПРУЗІ ВІД ПЕРШОЇ СЕКУНДИ ДО ОСТАННЬОЇ
Артур ВАЛЕРКО
Роки між чемпіонатами Європи та світу для футбольних фанів – справжнє випробування. Щоб заповнити цю прогалину, винахідливі чиновники ФІФА запровадили новий турнір – Кубок Конфедерацій. Починаючи із 1992 року (тоді це був Кубок саудівського короля Фахда) раз на чотири роки переможці кожного із шести існуючих континентальних чемпіонатів, а також тріумфатор чемпіонату світу та команда-господар турніру, мають збиратися на іще один турнір. Цьогорічний Кубок Конфедерацій став уже шостим за ліком. Користь від нього чиновникам очевидна – окрім прибуткових трансляцій, це ще й генеральна репетиція перед фінальною частиною чемпіонату світу, який наступного року вперше в історії відбудеться на африканському континенті.
Попри занепокоєння скептиків, ПАР задіяла на турнірі відразу 4 готових арени (дай, Боже, Україні за рік до Євро-2012 мати уже чотири стадіони!). І дискомфорт у більш як півмільйона фанів, які відвідали матчі Кубку, викликали хіба що дудки – «вувузели», за допомогою яких місцеві фани перетворили арени у вулики з постійним гулом. Численні скарги на «мушаче» гудіння не допомогли – президент ФІФА Зепп Блаттер заявив, що це частина місцевої культури і порекомендував запастися терпінням. Тож довелося акцентуватися лише на футболі…
Благо, дивитися було на що – 16 голів у 44 зустрічах (в середньому, 2.75 забитих м’ячів за гру). А головне – з перших матчів учасники почали грати без оглядки на авторитети, завдяки чому, власне, ми й отримали інтригу та сенсаційні результати. І якщо в групі А, де волею жеребу господарям дісталися чемпіони Європи іспанці та значно слабкіші переможці азіатського континенту та країн Океанії, обійшлося без несподіванок, то в групі В боротьба виявилася надзапеклою. Якщо в першому турі фаворити – бразильці та італійці – здобули нервові перемоги, то далі слово взяла її величність інтрига. Чемпіони Африки, єгиптяни, завдяки єдиному голу здолали діючих чемпіонів світу італійців, тому в останньому турі «скуадра адзура» мусіла за всяку ціну вигравати у бразильців. У матчі найтитулованіших збірних Бразилія каменя на камені не лишила від італійців, вже у першому таймі забивши три сухих м’ячі. Здавалося, дорога єгиптянам у плей-офф відкрита, але «фараонів» розтрощили американці – за рівності очок, саме США вийшли в напівфінал.
½ фіналу показала світу досить таки безвольних фаворитів. Чемпіони Європи, іспанці, навіть у більшості не знайшли аргументів проти США. Команда Боба Бредлі, вчетверте граючи на Кубку Конфедерацій, вперше в історії дісталася фіналу (раніше найбільшими досягненнями «янкі» були треті місця в 1992 та 1999 роках). Бразилійці виглядали не набагато краще за іспанців, але в рівному протистоянні із господарями турніру зуміли використати свій шанс. Наприкінці зустрічі Дані Алвеш бездоганно виконав штрафний удар, не давши статися ще одній сенсації цього дивовижного турніру.
Таким чином, представникам європейського континенту довелося задовольнитися втішним фіналом, і навіть третє місце дісталося іспанцям ціною неймовірних зусиль. Підопічні дель Боске поступалися південноафриканцям, але завдяки двом дивовижним голам Даніеля Гуїси вийшли вперед. ПАР зачепилися за овертайм завдяки голу зі штрафного, але в додатковий час іспанці підтвердили свій статус. Дальній постріл Хаві Алонсо був не менш красивим за попередній гол африканця Катлего Мфели. Як після цього не вірити в дива? Після першого тайму фіналу здавалося, що пентакампеони програють битву за перше місце. Але вже на початку другої половини гол Луїша Фабіану повернув надію синьо-жовтим. Форвард «Севільї» забив найкращому голкіперу турніру Тіму Говарду і вдруге, ставши у підсумку найрезультативнішим гравцем турніру (5 голів). А перемогу «чарівникам м’яча» принесло підключення до атаки оборонця мюнхенської «Баварії» Лусіу. Центрбек, якому не звикати до голів у вирішальних матчах (саме він колись забивав за «Байєр» у фіналі Ліги чемпіонів), головою забив за кілька хвилин до завершення основного часу.
Тож найфутбольніша країна світу отримала черговий трофей для свого величезного музею. Трофей Конфедерацій вони виграли вже втретє. Цьогорічна збірна Бразилії – цікавий проект амбітного тренера Карлоса Дунги. Від самого початку своєї роботи уславлений у минулому півзахисник провів низку реформ, почавши залучати до збірної не лише легіонерів із провідних європейських чемпіонатів, а й гравців домашньої першості та футболістів із не дуже «розкручених» футбольних територій. Так, і нині в складі Бразилії грає Елано, який потрапив у збірної ще як гравець «Шахтаря». У ПАР бразильці вирушили без найкращого гравця світу 2005 року, міланця Рональдинью. Проте вони можуть собі це дозволити – лідером команди став Кака, володар Золотого м’яча-2007. Новоявлений найдорожчий гравець світу, який щойно перейшов із «Мілана» в «Реал», був визнаний найкращим гравцем Кубка Конфедерацій. У підсумку, на Кубку Конфедерацій-2009 казки не відбулося – але чи не вважати, що її просто перенесли на наступне літо? Нестабільність європейців, поступовий підйом рівня команд інших континентів, традиційні козирі латиноамериканців – усе це залишає неабияку інтригу для наступного чемпіонату світу. Місце зустрічі незмінне – ПАР…
Груповий етап Група A 1 тур. ПАР – Ірак – 0:0 Йоганнесбург, «Кока-Кола Парк». 48,837 глядачів. Нова Зеландія – Іспанія – 0:5 (0:4) Голи: Фернандо Торрес (6', 14', 17'), Сеск Фабрегас (24'), Вілья (48') Рустенбург, «Роял Бафокенг». 21,649 глядачів. 2 тур. Іспанія – Ірак – 1:0 (0:0) Голи: Вілья (55') Блумфонтейн, «Водаком Парк». 30,512 глядачів. ПАР – Нова Зеландія – 2:0 (1:0) Голи: Паркер (21', 52') Рустенбург, «Роял Бафокенг». 36,598 глядачів. 3 тур. Ірак – Нова Зеландія – 0:0 Йоганнесбург, «Кока-Кола Парк». 23,295 глядачів. Іспанія – ПАР – 2:0 (0:0) Голи: Вілья (52'), Льоренте (72') На 51 хв. Вілья не реалізував пенальті (воротар) Блумфонтейн, «Водаком Парк». 38,212 глядачів.

Місце	Команда	І	В	Н	П	Голи	±	О
1	Іспанія	3	3	0	0	8 − 0	+8	9
2	ПАР	3	1	1	1	2 − 2	0	4
3	Ірак	3	0	2	1	0 − 1	−1	2
4	Нова Зеландія	3	0	1	2	0 − 7	−7	1

Група B 1 тур. Бразилія – Єгипет – 4:3 (3:1) Голи: Кака (5', 90', п.), Луїш Фабіану (12'), Жуан (37') – Зідан (9', 55'), Шавкі (54') Вилучення: Аль Мухаммаді, Є. (89') Блумфонтейн, «Водаком Парк». 27,851 глядачів. США – Італія – 1:3 (1:0) Голи: Донован (41', п.) – Россі (58', 90+4'), де Россі (72') Вилучення: Кларк, С. (33') Преторія, «Лофтус Версфельд». 34,341 глядачів. 2 тур. США – Бразилія – 0:3 (0:2) Голи: Феліпе Мело (7'), Робінью (20'), Майкон (62') Вилучення: Клестан, С. (57') Преторія, «Лофтус Версфельд». 39,617 глядачів. Єгипет – Італія – 1:0 (1:0) Гол: Хомос (40') Йоганнесбург, «Кока-Кола Парк». 52,150 глядачів. 3 тур. Італія – Бразилія – 0:3 (0:3) Голи: Луїш Фабіану (37', 43'), Доссена (45', авт.) Преторія, «Лофтус Версфельд». 41,195 глядачів. Єгипет – США – 0:3 (0:1) Голи: Девіс (21'), Бредлі (63'), Демпсі (71') Рустенбург, «Роял Бафокенг». 23,140 глядачів.

Місце	Команда	И	В	Н	П	Голи	±	О
1	Бразилія	3	3	0	0	10 − 3	+7	9
2	США	3	1	0	2	4 − 6	−2	3
3	Італія	3	1	0	2	3 − 5	−2	3
4	Єгипет	3	1	0	2	4 − 7	−3	3

Плей-офф Напівфінали Іспанія – США – 0:2 (0:1) Голи: Алтидор (27'), Демпсі (74') Вилучення: Бредлі (86') Блумфонтейн, «Водаком Парк». 35,369 глядачів. Бразилія – ПАР – 1:0 (0:0) Гол: Дані Алвеш (88') Йоганнесбург, «Кока-Кола Парк». 48,049 глядачів. Матч за 3 місце Іспанія – ПАР – 3:2 (0:0, 2:2, додатковий час) Голи: Гуїса (88', 89'), Хаві Алонсо (107') – Мфела (73', 90+3') Рустенбург, «Роял Бафокенг». 31,788 глядачів. Фінал США – Бразилія – 2:3 (2:0) Голи: Демпсі (10'), Донован (27') – Луїш Фабіану (47', 74'), Лусіу (85'). Йоганнесбург, «Кока-Кола Парк». 52,291 глядачів.
Підписи до фото: Автор вирішального голу, бразилець Лусіу цілує заслужений трофей Американець Лендон Донован (ліворуч) та бразилець Луїш Фабіану сказали своє бомбардирське слово у фіналі Наставник пентакампеонів Карлос Дунга вигравав турнір ще й будучи гравцем Луїш Фабіану став найкращим бомбардиром турніру із 5 голами Бронзовий тріумф іспанців – щойно Хаві Алонсо (вгорі) забив переможний гол господарям турніру Південноамериканські фани разом із своїми дудками-вувузелами стали чи не головними дійовими особами турніру «Чемпіони Європи нам не страшні»: південноамериканець Катлего Мфела забив два голи найкращій збірній «старого континенту», в обороні якої грає переможець Ліги чемпіонів, барселонець Херард Піке. Всі фото – із сайту http://www.fifa.com/

Діаспора

А, МОЖЕ, ЦЕ БУЛО ДАРЕМНО?

ДІЄГО КЛИМОВИЧ ЯК ВТІЛЕННЯ НЕРЕАЛІЗОВАНИХ МРІЙ

Коли дивлюся матчі бундесліги за участю «Вольфсбурга», а тепер – дортмундської «Борусії», незмінно ловлю себе на прикрому відчутті. Адже на полі б’ється за кожен м’яч, можливо, найсильніший із сучасних українських центрфорвардів, який міг би так само мужньо захищати наші синьо-жовті кольори... Але ж ми розійшлися в поглядах...

ТОНКА РІЗНИЦЯ МІЖ ГАУЧО Й КОЗАКОМ

Історія розпочалася восени 2001 року, в дуже тяжкий для збірної України час, коли ми боролися з поляками за вихід на чемпіонат світу. 7 вересня на авторитетному веб-сайті onefootball.com опублікували сенсаційну новину про бажання четвірки гравців вищого аргентинського дивізіону виступати за національну збірну України. Вони нібито оголосили про це на футбольному ток-шоу аргентинського телебачення, у інтерв’ю неодноразово «набивалися» на зустріч з Лобановським та Суркісом. Сенсація вибухнула на увесь світ, і на кілька місяців новина лишалася головною далеко не лише в одній Україні. Четвірка насправді була непоганою, і на аргентинському просторі дуже відомою. Патрисіо Кампс, мама якого мала прізвище Назарик, виступав у складі аргентинських «Банфільда» (де тоді починав Хав’єр Дзанетті), «Кільмеса», грецького ПАОКа, мексиканського УАГа, парагвайської «Олімпії». Найкращі роки плеймейкер провів у складі «Велес Сарсфільд», які під проводом грізного Чілаверта кілька разів вигравали Апертуру та Клаузуру, здобували Копа Лібертадорес та Інтерамерикана, Суперкопа Судамерикана. Інший хавбек, Хуліан Андрес Кметь, виступав у рідному «Ланусі», де перетинався із Климовичем, останнім часом – у складі «Феррокарилоесте». Хосе Чатрук залишається одним із найпомітніших гравців «Расинга» останнього десятиліття. Четвертим був наш сьогоднішній герой, Дієго Фернандо Климович, на той час – гравець «Лануса», який мріяв повернутися до Європи, а його клуб прагнув здобути задекларовані 6 мільйонів відступних. Звісно, для цієї четвірки збірна Аргентини лишалася нездійсненною мрією (один лише Кампс пару разів одягав біло-блакитну майку в 1996 р. – прим.авт.), а от пограти (читай: порекламуватися) на мундіалі за збірну історичної батьківщини їм, давно прозваним удома «українцями», дуже хотілося б.

На жаль, розмови про натуралізацію тоді лишилися розмовами. Футбольні функціонери, певно, чекали команди від футбольних стратегів, ті ж відмовчувалися або відмахувалися класичними фразами про «вивчення ситуації та прийняття на основі обговорень відповідних рішень». Тим часом сусіди-поляки, окрилені успіхом з «полонізацією» Олісадебе, зі свого боку спокушали Климо, дідусь якого народився на території Жечи Посполитої. Балачки змінювалися балачками, а ми й донині не маємо ні плеймейкера, такого, як Кампс, ні забивного центрфорварда, подібного Климовичу.

ПОРТРЕТ ГРЕНАДЕРА ЗАМОЛОДУ

Дієго Фернандо Климович – хлопець зі столичної провінції. Він народився в Кільмесі, кар’єру ж розпочинав у Кордобі, де з юного віку займався в школі місцевого клубу. У складі «Інституто» Климович заявив про себе з найкращої сторони, тому, незважаючи на статус неелітного клубу, який зірок з неба не хапав, форвард відразу перемістився у іспанську Ла Лігу. Сезон у «Райо», попри виліт із Примери, здавався для Дієго оптимістичним заспівом. 11 голів 22-річного велетня, серед яких – і м’ячі грандам, стали достатньою рекомендацією для «Вальядоліда», щоб запросити «гаучо» до себе.

Однак на новому місці Гренадер не зміг про себе заявити, показавши, що окрім потужності та міці, його прізвисько таїть у собі ще й повільність та неповороткість. За два сезони у «Вальядоліді» Климо забив лише чотири м’ячі, після чого «підмочив» колишню репутацію і змушений був повернутися на батьківщину.

ВІН СТОЯВ НА РОЗДОРІЖЖІ...

Якщо чесно, у Європі приживалися не настільки вже багато аргентинців. Через океан їх виїздило стільки ж, скільки й бразильців, однак чимало визнаних майстрів поверталися додому ні з чим. Достатньо згадати хоча б «Ослика» Ортегу чи Романа Рикельме... Заслання додому для них стає певним курортом, звідки вони повертаються до Європи, сповнені сил і бажання доводити свій клас.

У такому стані Климовича й застала українська епопея. На той час він саме розігрався у «Ланусі», тому його повернення до Європи залишалося справою найближчих місяців. Виступи у збірній України, на той час – знаній як завсідниці плей-офів, були і козирем для майбутнього кращого контракту, і гарантією європейського паспорта (тоді Шевченко щойно виграв суд щодо прирівняння українського паспорта до європейського при працевлаштуванні. – прим.авт.).

Нападник цілком міг стати й «оріунді» – ним тоді серйозно цікавилася «Перуджа». Але сам Климо віддавав перевагу не італійському паспорту без перспектив у збірній, а українському із шансом на мундіаль. Українці традиційно м’ялися, розгублено вдивляючись у лякаючу перспективу, у поляків з форвардом щось «не зрослося», і тому Климович так і залишився гравцем без збірної, на радість клубним тренерам зосередившись на виступах за свої команди.

З ВОВКАМИ ЖИТИ – ПО-ВОВЧИ ВИТИ

...Для середняка бундесліги «Вольфсбурга» він став справжнім подарунком. У нападі команди «головного вовка» Вольфганга Вольфа грало відразу четверо збірників – болгарин Мартин Петров, «оззі» Джош Кеннеді, хорват Томіслав Марич та поляк Анджей Юсков’як. Але лише ветеран Юсков’як забивав більш-менш регулярно, маючи класну підтримку з боку досвідчених хавів Аконнора, Мунтяну, Каргана, Кюбауера. Саме тому «дітище» «Фольксвагена» не пожаліло за маловідомого форварда 6 млн. дойчмарок, швиденько оформивши його перехід у грудні 2001-го.

І понеслося – Климович утворив супер-зв’язку з Робсоном Понте, і вже упродовж дебютного півріччя поклав суперникам десяток голів. Окрилені успіхом з Климовичем, «вовки» зробили акцент на аргентинців. Вони перепробували Пабло Кватроккі, Хуана Карлоса Менсегеса, Оскара Аумаду, взяли класного збірника Факундо Кирогу, а найбільше грошей вклали у перехід одного з найяскравіших послідовників Марадони – Андреса Д’Алессандро.

Проте специфіка «Вольфсбурга», клубу автомагната без футбольних титулів, – обережні кроки вперед з кількома кроками назад. Тому навіть 62 голи Климовича у 160 матчах всіх змагань за «вовків» не гарантували клубу підйом чи успіх в Європі. Після шести сезонів у одній команді Гренадер ввійшов у стан стагнації, знайомий нам і як застій...

І КОЖЕН МАТЧ – ЯК ОСТАННІЙ БІЙ...

«Коли футболісту за тридцять, він потребує зміни обстановки, щоб не втрачати мотивації», – так великий Зізу казав пізніше про свій резонансний перехід з «Юве» до «Реала». Схоже, він знав, що говорив: гравець, який здобув собі репутацію на одному місці й не має більше чого там доводити, так чи інакше регресуватиме. Навпаки, турботи про здобуття визнання в основі на новому місці додають сенсу в пізні роки футбольної кар’єри. Таким новим сенсом для Климовича стала дортмундська «Боруссія», яка не пошкодувала мільйона євро і запропонувала Гренадеру дворічний контракт.

Цьогорічна «Боруссія» – весела та своєрідна команда, і Климович є її органічною частиною. За півроку в бундеслізі він провів 16 матчів, чергуючи виходи зі старту та на заміни, і забив три м’ячі. Один із них, у ворота «Вердера» (для якого Климо став «злим генієм» – і в чемпіонаті, і нещодавно в кубку), довів, що ‘El Grenadero’ не просто неповороткий футбольний велетень, а справжній естет Великої Гри. Петрич підібрав м’яча на своїй половині поля, кинув у прорив Блащиковськего, а той викотив передачу на хід Климовичу. Гренадер, йдучи на межі офсайду, вирвався один на один і прекрасним обвідним ударом з лівої «поклав» м’яча у дальню, праву від воротаря, дев’ятку.

Цей гол посів третє місце у десятці найкращих за німецьких півроку згідно з версією каналу «TPS Foot», і для Дієго Фернандо Климовича це певний аванс – він забив у Німеччині не один десяток м’ячів, а цього тижня додав до них черговий шедевр – переможний гол тому ж «Вердеру» у кубковому поєдинку. І хай плачуть ті, хто не може вимучити жодного гола у матчах проти «грандів» на кшталт Вірменії чи Північної Ірландії, ті, кого у плей-оф розгромили німці, грозою яких залишається український ‘El Grenadero’!

У БОХУМ!

По завершенню минулого року Дієго розпрощався з Дортмундом. Його новий клуб «Бохум» – непростий горішок. Знову перед «Гренадером» випробування? Так! Ветеран ще хоче сказати своє слово в бундеслізі…

Артур ВАЛЕРКО.

	Особова справа
Дієго Фернандо ‘Гренадер’ Климович ~ Diego Fernando ‘El Grenadero’ Klimowicz
Дата і місце народження
			6 липня 1974 р., Кільмес, провін-ція Буенос-Айрес (Аргентина)
Ігрове амплуа
			Центрфорвард
Ігровий номер
			19
Зріст/вага
			191 см/91 кг
Громадянство
			Іспанське/польське
Клубні виступи
Команда					Роки		Матчі(голи)
«Інституто» Кордоба Аргентина					1993–1996		57 (12)
«Райо Вальєкано» Іспанія					1996–1997		34 (11)
«Реал Вальядолід» Іспанія					1997–1999		41 (4)
«Атлетико» Ланус Аргентина					1999–2001		51 (23)
«Вольфсбург» Німеччина					2001-2007		149 (57)
«Боруссія» Дортмунд Німеччина					2007-2008		28 (6)
«Бохум» Німеччина					з 2009
Кар’єра в еліті: рік за роком
Сезон		Клуб				Матчі		Голи
1996-97		«Райо Вальєкано» Іспанія				34		11
1997-98		«Реал Вальядолід» Іспанія				20		3
1998-99		«Реал Вальядолід» Іспанія				21		1
1999-00		«Атлетико» Ланус Аргентина				31		17
2000-01		«Атлетико» Ланус Аргентина				31		17
2001		«Атлетико» Ланус Аргентина				14		8
2001-02		«Вольфсбург» Німеччина				17		10
2002-03		«Вольфсбург» Німеччина				25		7
2003-04		«Вольфсбург» Німеччина				33		15
2004-05		«Вольфсбург» Німеччина				27		7
2005-06		«Вольфсбург» Німеччина				26		12
2006-07		«Вольфсбург» Німеччина				21		7
2007-08		«Боруссія» Дортмунд Нім.				29		6
2008-09		«Боруссія» Дортмунд Нім.				14		1
		«Бохум» Німеччина				4		2